Спотворене сприйняття власної зовнішності є наслідком порушень візуального сприйняття мозку
| Багато
людей вважають себе негарним і непропорційним. Дослідження вчених
візуальних образів, що займаються вивченням, показали, що мозок людей,
дисморфобією, що страждають, виглядає нормально, але при обробці
візуальних образів функціонує неправильно. |
Відкриття учених з Університету Каліфорнії є першими відкриттями, що наочно показують біологічну причину спотвореного самосприйняття. "Наше дослідження показує, що мозок людей, дисморфобией, що страждають, в цілому функціонує нормально, але в його "операційній системі" відбуваються певні збої, які не дозволяють їм сприймати себе так, як здорові люди", - пояснює доктор Джеми Фойзнер - головний дослідник і доцент психіатрії Університету Каліфорнії. - Тепер, коли ми з'ясували фізичну сторону хвороби, в майбутньому ми зможемо знайти спосіб навчити пацієнтів сприймати образи точніше".
Люди, котрі страждають через дисморфобію зациклюються на уявному недоліку у своїй зовнішності або незначній фізичній аномалії. Для вирішення "проблеми" вони удаються до пластичної хірургії, іноді неодноразово. Вони завжди соромляться чогось, пригнічені і стурбовані, що значно підвищує ризик суїциду серед таких людей.
Дисморфобія передається у спадок (особливо до ризику схильні люди, що страждають синдромом нав'язливих станів), і була виявлена у 2% населення. Тридцять відсотків людей дисморфобией, що страждають, страждають від порушення апетиту, що так само призводить до спотвореного сприйняття свого образу.
Фойзнер зацікавився, чи заважав мозок пацієнта сприйняттю візуальних образів і якщо заважав, то чи виникала подібна проблема, коли пацієнт дивився не на своє, а на чуже обличчя.
"Ми сподівалися, що якщо попросити пацієнтів сконцентруватися на інших лицях, то вони емоційно не залежатимуть від власного образу в процесі експерименту" - сказав він.
Уперше був використаний ядерно-магнитний резонанс, щоб визначити, як мозок пацієнта реагував на візуальний образ.
Експеримент полягав в наступному: на 12 пацієнтів були надіті спеціальні окуляри, які дозволили їм бачити цифрові зображення людей так, як ніби то вони були сприйняті мозком . Кожному учасникові експерименту були представлені три різні види зображень . Перший - нередаговані фотографії, другий, - змінені фото, з яких були прибрані деякі деталі, які досить часто зустрічаються на обличчі, як, наприклад, веснянки, зморшки або шрами. Ця низькочастотна технологія зробила остаточний образ розмитим. Третій вид фотографій - це деякий гібрид першого і другого видів, внаслідок чого вийшло чітке, деталізоване зображення.
Команда Фойзнера порівняла результати сприйняття пацієнтами 12 зображень людей, схожих за віком, підлозі, освіті і провідній руці в листі . Результати спостереження здивували учених.
"Ми побачили чітку різницю в тому, як функціонує праве і ліве півкулі головного мозку у людей що страждають дисморфобією, і у здорових людей" - помітив Фойзнер.
Ті що страждають дисморфобією, частіше використовують ліву півкулю - аналітичну частину мозку, що відповідає за складну деталізацію, - навіть при сприйнятті не складних і низькочастотних образів. Для порівняння, люди, що не страждають дисморфобией включали ліву півкулю мозку тільки для сприйняття деталізованих високочастотних образів. Їх мозок обробляв нередаговані і низькочастотні фотографії правою півкулею, яка відповідає за цілісне сприйняття образів.
"Ми не знаємо, чому ті, що страждають дисморфобією сприймають усі образи як високочастотні, - сказав Фойзнер. - Дослідження припускають, що мозок таких людей запрограмований або на видалення деталей, або на їх додавання туди, де їх насправді немає. Можливо, вони представляють свою власну особу, коли дивляться на інших".
Нещодавно Фойзнер так само відкрив, що чим явнее симптоми дисморфобії, тим більше активізується ліва півкуля при сприйнятті образів. Нині він вивчає, як впливає емоційний струс на сприйняття власної особи людьми, дисморфобией, що страждають.